Лейбніц Готфрід-Вільгельм (1646—1716)
Лейбніц, син вихідця з Польщі, народився 1 липня 1646 р. Ще будучи студентом Лейпцігського університету, він у віці 17 років дістав звання бакалавра, у рік закінчення університету — магістра філософи, а в 1666 р. — учене звання доктора прав.
Наукова і громадсько-політична Лейбніца дуже різноманітна. Будучи передовою, освіченою людиною, він тісно поєднував свої наукові дослідження з практикою, з потребами удосконалення техніки і природничих наук. Учений висунув ідею застосування циліндра і поршня в машинах, що пізніше знайшло своє використання в конструюванні парових двигунів.
Але найбільшої слави здобув собі Лейбніц тим, що водночас з Ньютоном розробив основи диференціального та інтегрального числення, спираючись на розроблену Декартом аналітичну геометрію. Створення основ вищої математики стало могутнім поштовхом у розвитку фізики, механіки і природничих наук взагалі.
Учений для розвитку математичної теорії удосконалив засоби узагальнення суттєвого змісту математики як науки: запровадив такі знаки дій множення і ділення, як одна і дві крапки, дужки, які необхідні у формулах та за різних математичних перетвореннях, знак диференціала та неозначеного інтеграла, ввів терміни «координати», «функції» та ін.
Немає коментарів:
Дописати коментар