Відомі математики. Декарт Рене

Декарт Рене (1596—1650)

Рене Декарт народився 31 березня 1596 р. у м. Лае департаменту Турень у заможній дворянській сім'ї. Після закінчення Паризького єзуїтського коледжу Рене ще два роки самостійно вивчав філософію, природничі науки і матема­тику. Потім деякий час перебив на військовій службі, а в 1621 р. залишив службу в армії.

Математичні праці Декарта випливали з його філософських поглядів. При­родою матерії, учив Декарт, є її тривимірювана об'ємність [довжина, ширина і висота), а найважливішою особливістю — ділимість і рухомість. Ці особливості і властивості матерії і повинна досліджувати математика. Тому математику як науку необхідно побудувати за єдиним аналітичним методом, який відображав би кількісні зміни вічно рухомої матерії.

Ці прогресивні наукові ідеї Декарт втілив у виданому в 1637 р. знаменитому творі «Міркування про метод». У ньому він показав, як аналітичний метод мож­на застосувати до дослідження деяких питань фізики і математики. У пізнішій своїй праці «Числення пана Декарта» учений докладніше показав, як його аналітичний метод можна застосувати, пов'язавши алгебру з геометрією.

Так великий учений створив предмет, що лежить в основі вищої математи­ки — аналітичну геометрію. Він вивів рівняння всіх прямих і деяких кривих ліній, а його сучасник Ферма — рівняння всіх конічних перерізів. Декарт висловив також сміливу думку про можливість застосувати метод координат у просторі, що здійснили в своїх працях математики пізніших часів.

Видатний учений удосконалив також і алгебраїчну символіку, довівши її май­же до сучасного рівня. У механіці Декарт вказав на відносність руху і спокою, а також сформулював загальний закон дії і протидії та закон збереження певної кількості руху при ударі двох непружних тіл. В оптиці вчений обґрунтував закон сталого відношення синусів кутів заломлення світла, створив математичну те­орію райдуги та розгадав причину її виникнення.

Найвизначнішим науковим дослідженням Декарта було дослідження різних залежностей між змінними величинами на основі розроблення основ аналітичної геометрії. Завдяки цьому пізніші математики мали змогу розроб­ляти і далі вдосконалювати ту галузь вищої математики, яка переносить вико­нання різних дій з галузі сталих у галузь змінних величин.