Відомі математики. Ньютон

Ісаак Ньютон (1642—1727)

Всім, мабуть, відомий анекдот про те, як Ньютон у саду спостерігав за яблуками, що падали з дерев. І це начебто наштовхнуло його на відкриття одного з основних законів, які керують природою — законом всесвітнього тяжіння. Це, звичайно, тільки анекдот, тому що створення теорії гравітації не було випадко­вим, а було плодом геніального розуму великого фізика та математика.

Ньютон народився в сім’ї бідного фермера у Вулсторпі, в 75 км від Кембріджа в Англії. Після закінчення школи вступив до Триніті-Колледжу (один із коледжів Кембріджського університету). Там він одержав ступінь магістра (1668). Невдовзі Ньютон зайняв кафедру математики та фізики в Кембріджському університеті, якою керував тридцять два роки. Перші лекції він присвятив оптиці. За словами самого Ньютона, найбільш плідними в його науковій роботі були 1665 і 1666 роки.

В історії науки, мабуть, не знайти досягнень, які могли б зрівнятися з праця­ми Ньютона в ці два золоті роки. Він перший [одночасно з Лейбніцем) створив основи диференціального та інтегрального обчислювань, створив основи те­орії всесвітнього тяжіння, почав роботу над своїм крупним твором з оптики "New Theory about Light and Colours" ("Нова теорія світла та кольорів"). Ньютон перший вказав на те, що промінь білого світла після проходження через приз­му розщеплюється на промені різних кольорів. Його праця з оптики викликала палкі суперечки в науковому світі на тему про природу світла (питання, яке по сьогоднішній день остаточно з'ясувати не вдалося).

Всі ці геніальні ідеї зародилися в голові Ньютона під час його перебування в рідному селі, куди він виїхав, рятуючись від епідемії, що почалася в Кембріджі.

Найвидатніший твір Ньютона мав назву "Philosophiae naturalis ргіпсіріа mathematica" ("Математичні начала натуральної філософії"), який вийшов із друку в 1687 році. В ньому Ньютон дав визначення трьох основних принципів класичної механіки та визначив закон тяжіння, на підставі якого розробив те­орію руху планет і пояснив багато інших проблем астрономії (зокрема, причину морських припливів та відпливів, що викликаються притяганням Місяця). В 1672 році ньютона було обрано членом Королівське наукового товариства в Лондоні (Royal Society), пізніше був його головою.

У дев'яностих роках XVII століття Ньютон серйозно захворів, що викликало велику тривогу в науковому світі. Про це свідчить, приміром, обмін листами та­ких видатних математиків, як Лейбніц і Гюйгенс.

Однак хвороба невдовзі пройшла, і Нютона було обрано членом Академії на­ук (Academie des Sciences) у Парижі. Роком пізніше Йоганн Бернуллі розіслав найвидатнішим математикам дві задачі, які треба було розв'язати, і дав на це термін шість місяців. На свій подив, дуже скоро Бернуллі отримав анонімне розв'язання. Але він здогадався, що автором його міг бути тільки Ньютон.

На жаль, досить важко визначити вплив наукових досягнень Ньютона на йо­го сучасників, позаяк він дуже пізно друкував свої праці. Приміром, закон всесвітнього тяжіння, відкритий ним в 1665—1666 роках, він опублікував че­рез двадцять років. Трактат "Arithmetica universalis" ("Загальна арифметика"), що містив лекції з алгебри, прочитані ним у 1663—1683 роках, він надрукував тільки в 1707 році.

Те ж саме вийшло з основами диференціального обчислювання, розробле­ними Ньютоном. Основи були опубліковані вже після виходу в світ подібної праці Лейбніца, незважаючи на те, що Ньютон написав свою працю на десять років раніше за Лейбніца.

Великий учений помер у 1727 році.

Наскільки великою була пристрасть Ньютона до творчості, прагнення до безперервної боротьби на науковому поприщі, свідчать його жартівливі слова: "Наука схожа на красиву, проте сварливу жінку, Якщо хочеш спілкуватися з , нею, треба безперестану сваритися".