Відомі математики. Вієт

Франсуа Вієт (1540—1603)

Удосконалення техніки розв'язування рівнянь стимулювалося й розвитком самої математики, і запитами практики — потребами мореплавства, землемірства, астрономії, інженерної, зокрема, військової справи. Але на шляху розвитку загальної теорії алгебраїчних рівнянь і способів їх розв'язування були значні труднощі. Насамперед практична незручність формул Тартальї — Кардано і Феррарі, недосконалість існуючої символіки, яку справедливо назива­ють засобами виробництва математики. Тому з кінця XV ст. відбувається швидкий перехід від словесної (риторичної) алгебри до алгебри символічної, спочатку скороченням слів, а потім і введенням спеціальних символів. Велика заслуга в створенні системи алгебраїчної символіки і вдосконалення на її ос­нові теорії алгебраїчних рівнянь належить видатному французькому матема­тику Франсуа Вієту.

Народився Вієт у місті Фонтене-ле-Конт, провінції Пуату. Закінчивши юри­дичний факультет університету в Пуатьє, він з 19 років розпочав приватну ад­вокатську практику в рідному місті. Молодого юриста цікавили природничі на­уки, насамперед астрономія, і він починає вдосконалювати птолемеєву систе­му світу.

Відомі математики. Піфагор

Піфагор (Близько 570 – 480 рр. до н. є.)

Визначну історичну роль у розвину еллінської культури і, зокрема, матема­тики відіграв видатний філософ і математик Піфагор Самоський.

Піфагор займає почесне місце в історії математики. Він відкрив нову епоху в еволюції наукової думки. Піфагорійці перетв
орили давно відомі практичні пра­вила в наукові положення, обґрунтовані точними доведеннями. Піфагор увів загальновизнаний тепер дедуктивний метод суть якого полягає в тому, що, крім невеликої кількості прийнятих без доведень первісних положень, які на­зиваються аксіомами, всі інші твердження математики виводяться логічними міркуваннями.

Основним змістом піфагорійської математики є вчення про число. Як і вавілонські маги, піфагорійці вважали надзвичайно важливими різні власти­вості чисел і відношення між ними. І коли відсіяти полову—числову містику, ви­явиться, що вони ввели багато фундаментальних теоретико-числових понять, виявили і дослідили глибокі властивості чисел і поставили такі питання, які й сьогодні залишаються предметом досліджень багатьох учених і все ще чека­ють свого розв'язання.

Відомі математики. Ньютон

Ісаак Ньютон (1642—1727)

Всім, мабуть, відомий анекдот про те, як Ньютон у саду спостерігав за яблуками, що падали з дерев. І це начебто наштовхнуло його на відкриття одного з основних законів, які керують природою — законом всесвітнього тяжіння. Це, звичайно, тільки анекдот, тому що створення теорії гравітації не було випадко­вим, а було плодом геніального розуму великого фізика та математика.

Ньютон народився в сім’ї бідного фермера у Вулсторпі, в 75 км від Кембріджа в Англії. Після закінчення школи вступив до Триніті-Колледжу (один із коледжів Кембріджського університету). Там він одержав ступінь магістра (1668).

Відомі математики. Лейбніц

Лейбніц Готфрід-Вільгельм (1646—1716)

Лейбніц, син вихідця з Польщі, народився 1 липня 1646 р. Ще будучи сту­дентом Лейпцігського університету, він у віці 17 років дістав звання бакалав­ра, у рік закінчення університету — магістра філософи, а в 1666 р. — учене звання доктора прав.

Наукова і громадсько-політична Лейбніца дуже різноманітна. Будучи пере­довою, освіченою людиною, він тісно поєднував свої наукові дослідження з практикою, з потребами удосконалення техніки і природничих наук. Учений висунув ідею застосування циліндра і поршня в машинах, що пізніше знайшло своє використання в конструюванні парових двигунів.

Відомі математики. Евклід

Евклід (III ст. до н. є.)

Евклід — один з найвидатніших старогрецьких математиків. Ніяких біог­рафічних відомостей про його життя не збереглося. Відомо тільки, що на за­прошення царя Птоломея Евклід приїхав у III ст. до н. є. в м. Александрію — ре­зиденцію грецьких царів у Єгипті — і почав там працювати наглядачем слав­нозвісної бібліотеки.

У бібліотеці зберігалися й математичні праці учених — попередників Евкліда. Проте вони були розрізненими і несистематизованими. Учений довгі роки працював над упорядкуванням математичної спадщини минулих поколінь і створив велику працю, що складалася з 13 книг і названа «Начала».

Відомі математики. Декарт Рене

Декарт Рене (1596—1650)

Рене Декарт народився 31 березня 1596 р. у м. Лае департаменту Турень у заможній дворянській сім'ї. Після закінчення Паризького єзуїтського коледжу Рене ще два роки самостійно вивчав філософію, природничі науки і матема­тику. Потім деякий час перебив на військовій службі, а в 1621 р. залишив службу в армії.

Математичні праці Декарта випливали з його філософських поглядів. При­родою матерії, учив Декарт, є її тривимірювана об'ємність [довжина, ширина і висота), а найважливішою особливістю — ділимість і рухомість. Ці особливості і властивості матерії і повинна досліджувати математика. Тому математику як науку необхідно побудувати за єдиним аналітичним методом, який відображав би кількісні зміни вічно рухомої матерії.

Відомі математики. Архімед

Архімед (287—212 до н. є.)

У 212 році до н. є. під час штурму міста Сіракуз римський воїном був убитий Архімед, видатний учений, математик і фізик Стародавньої Греції.

В історію науки вій увійшов як автор відкриття, яке ми називаємо сьогодні законом Архімеда. В основному Архімед займався рівновагою плаваючих тіл, заклав основи гідростатики. Свої міркування з цього питання від виклав у праці "Про плаваючі тіла". Відкрив тиск води на занурені в неї тіла й визначив епосів обчислення питомої ваги різних тіл.